З нагоди Дня художника студенти спеціальності «Журналістика» Прикарпатського університету завітали до майстерні заслуженого діяча мистецтв України та просто хорошої людини – Богдана Губаля.
Майстерня художника відкрила майбутнім журналістам світ почуттів і думок мистця. Кожна дрібниця, яку ми бачили там, зв’язана з його поривами, творчістю та глибиною душі!!! У майстерні ми говорили про все: журналістику, творчість, книжки, мрії та долю!!!
Вашій увазі пропонуємо інтерв’ю, взяте студенткою 1 курсу Юлією Щербій.
Ми, студенти 1 курсу спеціальності «Журналістика» Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, цікавимося мистецьким простором нашого регіону, тому відвідали майстерню заслуженого діяча мистецтв України, члена національної спілки художників України, володаря премії ім. Василя Стефаника та медалі «За подвижництво в культурі Прикарпаття» Богдана Губаля , який охоче розповів нам про свою мистецьку течію, а також відповів на деякі запитання.
– Богдане Івановичу! Як ви зрозуміли, що саме мистецтво є вашим покликанням ?
– Це була перш за все моя мрія дитинства. Мій тато художник аматор, видно, що це передалося мені. Коли батько малював олійними фарбами, то я завжди навчався охоче цьому.
– Де ви черпаєте своє натхнення ?
– Натхнення черпається в процесі роботи. Коли ти працюєш, то створюється лавина ідей, пошуків. Буває їду в транспорті, бачу якийсь силует людини, або листочок дерева, чи ще щось – прагну це все відтворити.
– Чи бажають ваші донечки теж бути художниками ?
– Молодша дочка хоче бути дизайнером. У неї є чуття до творення чогось модного. Старша поступила на факультет біології у Києво-Могилянську академію, але
мала бажання бути артисткою, або також дизайнером.
– Коли вперше ви почали малювати ?
– Це було дуже рано, що навіть не згадаю, десь із трьох рочків.
– Які книжки ви видавали?
– «Художники Івано-Франківщини», «Композиція в дизайні», а ще разом із своєю дружиною Надією Бабій, ми видали книгу «Двері та брами Станіславова». Нещодавно була презентація нашої з дружиною книжки про моє рідне село.
– Як ви все встигаєте поєднувати?
– Головне – це велике прагнення чогось, бажання займатися улюбленою справою.
– Скільки часу йде на створення однієї роботи, наприклад, гобелену ?
– Приблизно два місяці, але день у день, від ранку й до пізнього вечора.
– Чи проводите ви майстер класи для художників аматорів?
– Досить часто мене запрошували на майстер класи, особливо для показу роботи над аквареллю.
– Серед ваших студентів є люди, які стали відомими художниками?
– Є дуже багато і це дуже приємно. Дехто відкрив дизайнерські фірми. Я надзвичайно радий успіхам своїх студентів. А загалом завжди підтримую людей працьовитих, порядних та людяних!!!
– Богдане Івановичу, щиро дякуємо, що знайшли час та поділилися своєю творчістю і життєвою дорогою. Для нас – усі поради та нові знання є цінними і потрібними у майбутній професії.
– Дякую. Мені також приємно було знайомство з майбутніми журналістами. Завжди радий бачити Вас у своїй майстерні та на відкритті персональних виставок!
