Війна в Україні триває. А рівень підтримки військових від цивільного населення стає все меншим – про це говорять як волонтери, так і самі військові.
З початком повномасштабного вторгнення українське суспільство максимально активізувалось у зборах необхідних речей, донатах і загалом у підтримці нашого війська. Проте зараз постала зовсім інша реальність: запити, які раніше волонтери закривали ледь не за лічені години, тепер можуть “висіти” впродовж місяців. Хоча держава й забезпечує військових, та в співвідношенні з потребами, які надходять із лінії фронту, – цього недостатньо, кажуть захисники. Тому донати сьогодні є критичним джерелом фінансування для забезпечення військових. Чому рівень допомоги громадськості значно знизився та що трапилося з активністю першого року війни? Як повернути інтерес до підтримки армії донатами? Спробуймо з’ясувати в експертів.
Волонтерка Анна з позивним «Дракон» почала допомагати війську з перших днів вторгнення 2022 року: спершу в охороні та обороні міста спільно з патрульною поліцією Івано-Франківська, а пізніше спільно зі своєю командою команда почали возити все необхідне на лінію зіткнення. У той час, за її словами, всі збори закривалися швидко: «Тоді воно було якось легше й швидше. Можливо, люди просто під впливом страху, що з ними буде завтра, були більш згуртовані. Люди просто розуміли на той момент: «або ми всі допомагаємо, щоб до нас не дійшли, або може бути дуже велика біда»».
З часом, коли бої змістилися на Південь і Схід України, рівень донатів почав значно знижуватися. Анна згадує: колись збір закривався впродовж одного-кількох тижнів, а зараз та ж сама сума може збиратися кілька місяців або навіть півроку. «Наприклад, якщо взяти останній мій такий глобальний збір – він був на автівку для підрозділу чоловіка, то на автівку я збирала більше півроку. Зараз я, наприклад, збираю на ремонт цієї автівки, бо вона вже потребує капітального ремонту, то збір тягнеться, ну от за два тижні назбиралося 2 тисячі гривень – ну тобто, зрозуміло, що це вже зовсім інший рівень», – розповідає волонтерка.
На думку військового Юрія з позивним «Городня», процес зниження рівня донатів спостерігається вже більше року, й одним із факторів цього є відчуття безпеки, де бойові дії не ведуться. З його слів, цивільні, які живуть у центральних і західних областях України, не відчувають безпосередньої загрози від бойових дій. «Якщо на початку війни вони активно підтримували армію, вважаючи це питанням виживання для всієї країни, то з часом почали відчувати, що небезпека «десь там, на сході», і вони можуть трохи «розслабитись», – розповідає “Городня”. За його словами, активна підтримка надходить зараз із тих регіонів, які наближені до лінії бойового зіткнення: «Херсонщина, Дніпропетровщина, ще маленька частина Донецької області – всі населені пункти, які наближені до зони бойових дій – вони донатять нормально, вони вкладають душу в те. Так само, як і Харківщина, Сумщина, Чернігівщина – ті, що ближче знаходяться», – каже військовий.
Ще однією причиною, яка сприяє зниженню рівня донатів, волонтери називають втому від постійних зборів. Анна розповідає, що раніше розмальовувала гільзи та залишки снарядів на аукціони для збору грошей. За її словами, ще донедавна це цікавило та приваблювало людей. І тому необхідну суму вдавалося закрити швидко, проте зараз таких заходів вже недостатньо: «Волонтерам треба зараз не те, що видумувати велосипед, волонтерам треба зараз кривлятися, скакати, робити що завгодно заради того, щоб кинули тих пару гривень», – каже жінка.
Анна згадує також і про підтримку з боку держави: «В силу своїх можливостей держава забезпечує, і забезпечення держави непогане – з того, що я спілкуюся з діючими військовими, які зараз на передовій, – непогане забезпечення від держави. Але воно повільне». За її словами, з волонтерами цей процес є простішим, адже на зібрані кошти вони самі купують дрони та самостійно їх передають.
Сьогодні повернути єдність суспільства і відчуття важливості кожного внеску – є критично важливим завданням. Одним із способів, здатних змінити ситуацію, Анна називає більшу залученість до обговорення цієї проблеми блогерами, інфлюенсерами чи навіть журналістами: «Людям потрібно нагадувати, що допомога військовим – це не лише питання морального обов’язку, а й безпосереднє питання національної безпеки».
У питанні донаторської підтримки важливим є фокус на реальних потребах. Військовий Юрій зазначає: здебільшого необхідні засоби зв’язку, радіоелектронної боротьби та дрони.
Аудиторія вже не так цікавиться благодійними стрімами, на яких переможець отримає нагороду. Організація акцій і тематичних подій – те, що може допомогти більше привернути увагу на проблему зборів. Крім того, збори безпосередньо від бригад чи окремих людей, є одним із кращих варіантів, адже ці кошти, за словами Юрія, напряму йдуть на потреби військових без відсотку, який виділяється на оплату праці окремого фонду. До прикладу, зараз в Анни триває збір на ремонт автомобіля для взводу РУБпАК 7 ОСБ. Цей автомобіль вже неодноразово вирушав у гарячі точки та допомагав військовим. Долучитися до збору може кожен охочий за покликанням на банку: https://send.monobank.ua/jar/5xp5isAvhU
Сьогодні кожна гривня є кроком до Перемоги. Згуртованість суспільства в допомозі нашим захисникам – це запорука міцного фронту. Тож, де поставити кому у фразі «Донатити не можна перестати» – рішення очевидне. І від нього залежить наше майбутнє.
Євгенія Косторнова
фото з особистого архіву волонтерки Анни “Дракон”