Ігор Маслов, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, розповів про:
- соціальну відповідальність місцевих телерадіомовників в умовах воєнного стану на прикладі Івано-Франківської області
- рівень довіри до медіа в порівнянні з довоєнним періодом;
- випадки порушення стандартів, виявлених під час моніторингів;
- заходи, які проводить Національна рада спільно з партнерами для підвищення кваліфікації журналістів і посилення етичних норм у регіональних медіа.
Вітаю, друзі! Мене звати Діана Пелих, я — студентка-журналістка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Сьогодні, в межах моєї дипломної роботи, я поспілкуюся з представником Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Івано-Франківській області — Ігорем Масловим.
— Добрий день!
— Доброго дня!
— Розпочнемо з такого запитання: як ви оцінюєте рівень соціальної відповідальності місцевих телерадіомовників Івано-Франківської області у висвітленні війни?
— Ну, я б не розділяв медіа окремо — обласні, місцеві, регіональні — від загальнонаціональних, бо місія у всіх медіа одна: висвітлювати події у будь-який час — у мирний період, під час виборів і у воєнний стан. Місія одна — об’єктивно, максимально по можливості, висвітлювати те, що відбувається — в області чи там, де вони працюють. У нас є переважно місцеві медіа, також є два регіональні, які мовлять на більшу територію, ніж одна область — це радіо у Снятині та Івано-Франківське обласне телебачення “Галичина”. Всі вони максимально об’єктивно висвітлюють події, у тому числі загальнонаціональні, а не лише ті, що відбуваються в їхній області чи населеному пункті. Я б сказав, що їхня місія та функція повністю виконується. Дуже важливо для медіа висвітлювати події на тих територіях, де вони працюють і за які фактично відповідальні, а також загальнонаціональні події. Чому? Бо люди, звичайно, дивляться і слухають загальнонаціональні канали й радіо, наприклад, Українське радіо чи мережеві станції. Але дуже висока довіра — саме до місцевих медіа. Бо події, які відбуваються на місці — в місті чи селищі, — наші слухачі й глядачі найчастіше можуть почути саме в місцевих медіа.
Тому я вважаю, що жодних змін у сенсі того, що хтось щось “мусить” чи “повинен” виконувати, не відбулося. Просто стало більше відповідальності — об’єктивно і правдиво висвітлювати все, що відбувається, щоб люди знали правду в реальному режимі часу.
— От ви говорили про довіру до медіа. Можливо, ви помітили якусь різницю між довоєнним періодом і тепер?
— Ну, дивіться, насправді жодних суттєвих змін не відбулося. По-перше, це пов’язано з тим, що жодне наше медіа не припинило свою діяльність з початку воєнного стану. Івано-Франківська та Львівська області — це дві єдині області в Україні, які за цей час не втратили жодного медіа. Тобто всі медіа продовжили роботу. І тому довіра, яка була високою, такою і залишилася. Звичайно, зараз менше реклами — тобто бізнес менше рекламує свою діяльність, і це об’єктивно. Цей спад почався ще з часів COVID-19, коли рекламна підтримка медіа значно скоротилася. Це особливо сильно вдарило по місцевих медіа, які втратили частину рекламного ринку. Але навпаки — я б сказав, що цікавість до роботи місцевих радіостанцій, телебачення, газет і онлайн-медіа фактично зросла. За неофіційними даними, які я знаю, зокрема щодо відвідуваності сайтів, видно, що інтерес зберігається. Усі газети, які виходили на початку війни, продовжують виходити. Це свідчить про те, що інтерес людей до місцевих медіа є. Так само і щодо радіо та телебачення — зворотний зв’язок із мешканцями зберігся, він не зменшився. Наприклад, сьогодні слухав радіо “Вежа” — це комунальне медіа — і там, як і раніше, є дзвінки в ефір, приходять гості. Тобто інтерес до медіа є, і він не зникає.
– Чи фіксувалися порушення під час моніторингу місцевих медіа в умовах воєнного стану?
— Ну, дивіться, це таке питання… Сказати однозначно, що порушень не було зовсім — не можна. Так, порушення були, але вони не були пов’язані безпосередньо з діяльністю медіа під час воєнного стану — це швидше поточна робота. Будь-яке медіа, яке виходить в ефір, має свою програмну концепцію, а також дотримується законодавства, зокрема в частині, що регулює рекламу. Іноді траплялися незначні порушення, пов’язані з тим, що компанії не завжди могли виконати заплановану програмну концепцію — наприклад, у частині розміщення жанрових передач. Але ці випадки були поодинокими й не мали прямого зв’язку з воєнним станом. Коли ми фіксуємо порушення, компанії надається час для їх виправлення. Після цього проводиться повторний моніторинг, щоб визначити, чи порушення усунуто, чи воно повторюється. Наприклад, у нас було два випадки: один — в Івано-Франківського обласного телебачення “Галичина”, інший — у телерадіокомпанії “РАІ”. У “Галичини” потрібно було зменшення кількості дитячих програм. У ТРК “РАІ” — невелике недотримання обсягу національного продукту: за тиждень їм трохи не вистачило до встановленої норми через збільшення трансляції новин “Голосу Америки”. Це суто технічні моменти, які оперативно були виправлені. Загалом, усі наші медіа — як електронні, так і друковані, і ті, що здійснюють лінійне мовлення, — мають велику історію. У нас всі медіа уже понад 20–25 років. Вони добре знають правила, працюють давно і відповідально, тож значних чи серйозних порушень не було. Можу з упевненістю сказати: порушень, пов’язаних саме з висвітленням війни, не зафіксовано. І я цим пишаюся, бо наші медіа справді мають добру репутацію.
– А чи зверталися до вас регіональні журналісти чи редакції за консультацією щодо висвітлення чутливих тем війни?
– Дивіться, вся Нацрада і представництво в Івано-Франківській області перебувають на постійному контакті з усіма медіа. Консультацій і питань надходить дуже багато. Не можу сказати, що щодня, але щотижня точно з’являються запити: “Як правильно це зробити?”, “Як правильно це висвітлити?”, “А чи можна це подати?”. І ми завжди кажемо: краще, щоб компанія звернулася із запитанням наперед, ніж потім виникли якісь проблеми чи були ознаки порушення. Тобто такі консультації й робочі зустрічі — вони постійні. Плюс до того, представники майже всіх медіа проходять навчання: це різні онлайн-курси, вебінари, тренінги, які відбуваються як в Україні загалом, так і в нашому місті, у нашій області. Питання є, і це нормально. Більше звертаються редактори і керівники, але є, звичайно, і звернення від журналістів, які готують матеріал і їм треба зрозуміти, чи правильно вони подають, чи можуть так подати. Бо є журналісти з більшим досвідом, є з меншим. Тому краще запитати наперед, ніж потім виправляти.
– Якраз ви згадували про тренінги. Можливо, є якісь заходи від Національної ради? Чи співпрацює вона з журналістами для підвищення кваліфікації, професійних стандартів та етичних норм?
– Так, приблизно раз на місяць відбуваються навчання, круглі столи, тренінги, на яких обговорюються результати моніторингу, аналізується висвітлення певних тем. Наприклад, це стосується дитячих програм, використання штучного інтелекту, гендерних питань. Проводиться аналіз матеріалів – сюжетів, новин чи інших програм – саме щодо відповідності гендерним стандартам. Такі заходи є, і наші телерадіокомпанії беруть у них активну участь Крім того, у червні планується черговий тренінг, організований Національною радою спільно з Інститутом імені Пилипа Орлика. Він буде присвячений медіаграмотності. Ми очікуємо участі 30 журналістів з нашої області, а також приїзд тренерів із Києва.
– І на завершення: які, на вашу думку, перспективи розвитку регіональної журналістики в умовах війни та після її завершення — з точки зору якості контенту та відповідальності? Можливо, ви маєте якісь поради?
– По-перше, ще раз хочу наголосити: ми не втратили жодного медіа за ці роки. Навпаки — в нашій області за цей час було проведено конкурси на телемовлення в Коломиї та Калуші, а також конкурси на радіомовлення в Івано-Франківську, Гошеві, Рогатині й Калуші. Усі наші компанії брали активну участь, ми не пропустили жодного конкурсу — всі вони були проведені, є переможці, і більшість компаній вже працюють в ефірі. Тому перспективи є. Звичайно, зараз непросто — у багатьох медіа скоротився штат, складно забезпечувати цілодобове мовлення. Але дуже допомагає можливість транслювати марафон «Єдині новини» — це зменшує навантаження на виробництво власного продукту. Та водночас медіа розвиваються, і я бачу, що вони прагнуть розширити мовлення в межах області, щоб бути більш підготовленими вже після війни. Хочу навести приклад: радіостанція «Нова Хвиля» зі Снятина виграла конкурс на мовлення у Львові. До кінця року вони мають вийти в ефір. Це перша наша місцева радіостанція, яка переходить у статус регіонального мовника. Звісно, це складніше — і в плані фінансування, і в плані відповідальності, бо це зовсім інший, більший ринок. Я вважаю, що перспективи є. Головне — це бажання. Якщо є бажання, з’явиться і можливість. Труднощі є, але, думаю, після війни відновиться рекламний ринок, а з ним — і стабільне фінансування. Бо все, насправді, впирається в кошти: коли є гроші — є нормальна робота. Особливо коли мовлення здійснюється на інші території — це потребує технічних засобів, програмного забезпечення для організації трансляцій. Наші компанії зараз працюють і хочуть працювати далі. У перспективі маємо ще нові частоти, тому, можна сказати, що ми потрохи стаємо на ноги. За останні пів року рекламний ринок почав відновлюватися, дуже допомагає бізнес з інших областей — вони почали давати рекламу, а це дає можливість місцевим мовникам заробляти кошти й розповідати про себе ширше. Якщо говорити загалом, то перспективи є, бажання також — і це найголовніше. У нас дуже багато медіа, як для області, яка не є великою за територією і населенням. За їхньою кількістю ми посідаємо 10-те місце в Україні. І вони розвиваються, що дуже тішить. Хоча конкуренція велика, бо є багато загальнонаціональних мовників — і на радіо, і на телебаченні — але наші медіа стараються. Сподіваюся, після війни буде більше програм допомоги, як це було раніше. Наприклад, була програма підтримки медіа від обласної ради — наразі вона призупинена, але вірю, що ми повернемося до того часу, коли працювати в медіа стане легше. Бо знову ж — усе впирається в зарплати, у рівень життя. Зараз усі кошти спрямовані на армію і перемогу, що абсолютно правильно, але навіть у таких умовах наші медіа намагаються працювати.
– Дякую вам за розмову. З вами були Діана Пелих та Ігор Маслов.